Навіщо Україна потрібна Москві?

Цікаве питання...

З одного боку здається, що питання легке. Іноді, коли цього питання торкаєшся у випадковій розмові з путіноїдами або деякими українськими маргіналами, то у відповідь можна почути щось на зразок: "та не потрібна вона Москві/Путіну/Кремлю (потрібне підкреслити), навіщо йому економічно розвалена Україна, в нього і своїх проблем достатньо". Ця репліка здається дуже переконливою та, на перший погляд, розумною. Але це на перший погляд. Бо, як відомо, Кремль полюбляє подвійні стандарти. Приклад подвійних стандартів: в Чечні - терористи та бойовики, а на Донбасі - ополчення та борці за свободу від київських кайданів. Але ж чи чеченці не воліли зкинути московські кайдани? До того ж вони ентічно відмінні від росіян, що більше іх виправдовувало. Але зараз не про це. Ми про подвійні стандарти Кремля.

Є офіційні заяви, а є слова та діла другого плану, на які частіше не звертають увагу. З одного боку Росія поважає територіальну цілісність оточуючих її країн, це офіційно. А не офіційно, коли ставить хлопцю питання, де кордони Росії, а потім сам відповідає "границы России нигде не заканчиваются" (в залі шалені оплески). Ось і вся математика. І це не тому, що кордонів у Росії дійсно немає, ходи туди і сюди, скільки завгодно. Ні, не так буквально. Кордон закінчується там, де того захоче Кремль. А оскільки керівництво Росії одержиме імперським самодержавним реваншизмом, думка про повернення Росії до кордонів початку ХХ ст. не залишає її. Це як мінімум. А максимум... ??? 

Така двоголова політика (зверніть увагу, це навіть в їхньому гербі відображено) вона діє постійно і повсюди. Так, прокремлівськи ЗМІ відкидають думку про анексію всієї України, а кремлівські рупори (Жириновський та інші) у відкриту говорять про те, щоб задіяти в Україні сирійський сценарій із борбардуванням стратегічних воєнних об'єктів, щоб зачистити Україну, розділити її, частину віддати Польщі, південний-схід приєднати, як області до РФ, заборонити там українську мову, фізично знищити українських патріотів, а залишити центральну частину, як Малоросію, аграрним регіоном, щоб доїти його на користь Москві. Тому не слід слухати те, що хотілося б почути (про братерство російського та українського народів (доречі, іще одна тема щодо подвійних стандартів)). Треба зібрати усі пазли докупи. І тоді ми побачимо єдине ціле.

Так навіщо Москві Україна? 

Одні кажуть, що це буфер між Росією та НАТО. Але ж це байки для дурнів, які не навчилися думати власною головою. Загроза для людства все ХХ століття йшла від Росії. Не без Росії почалася Перша Світова війна. І Друга Світова не без неї почалася. Ідея світової революції, яка б охопила спочатку Європу, а далі і весь світ, йшла не від Заходу на чолі з Великою Британією, Францією та США, а від більшовицької Росії. Саме тому для Сталіна кінець Другої Світової не була перемогою. Мета - контролювати Європу, до Ла-Маншу, не досягнута. Яка прикрість... Тому і НАТО було створено, щоб стримувати дурнуватих росіян, дикунів.

Допоки Путін не ліз в Україну (Крим, Донбас), присутність НАТО в країнах Балтії було мінімальне. До 2014 року більшість українців була проти вступу в НАТО. А що тепер? Ще в липні 2016 року 45% українців було "за" вступ у НАТО. А в жовтні 2016 року таких було вже 51%. За три місяці приріст становив 6%. Не складно підрахувати, який відсоток буде через рік, якщо тенденція збережеться. Це вже буде 75%. А це багатенько.

Тому, повертаючись до нашого головного питання, Україна, як буферна зона між Росією та НАТО - це "брєд сівой кобили". Якщо вже НАТО/Захід спить і бачить, коли воно з легкістю завоює Росію, тоді чому на початку 90-х років НАТО/Захід цього не зробило? Могли б скористатися економічною кризою та розрухою в Росії. Та просто скупила б за "зелені" все до біса і справу кінчено. Так ні, гуманітарку гнали, одяг, дитяче харчування, ліки та інше. Забулося вже. І так завжди. Кажуть зараз деякі: "Вот бил би Сталін, он би живо порядок навьол би". Та забувають, що Сталін десятки мільонів совєтських громадян згноїв у таборах. І де гарантія, що ті, що хочуть повернути Сталіна, не будуть його жертвою в одному із таких таборів?

Якщо не буфер, тоді що? Якщо чесно, то буфер, це лише одне із проявів НАТОфобії. Але не головне.

Головне тут - сфера впливу. Вже наприкінці 2016 року різні інтернет-ЗМІ транслювали думки деяких політиків та політологів про нову Ялтинську конференцію. Як відомо, на Ялтинській конференції 1945 року цивілізований світ було поділено на сфери впливу. На одній частині світу панує США, на іншій СРСР. Саме в 2017 році очікують повторення цього явища. Чи буде воно, чи ні, але про це уже говорять. А диму без вогню не буває. Тому, зона впливу - от що важливе. У кожного свої меркантильні амбіції. І в Заходу щодо України, і у Московії. Але у Московії є ще імперські амбіції з душком ХІХ століття. Тобто, не завоювати хитрістю (американська мрія або що), а силою, зброєю. Це, якщо, звісно, шантаж не допоможе.

Нещодавно прочитав невелику статтю в газеті "Киевлянин" за 17 листопада 1911 року. Газета була монархічна та українофобська. Так от що було написано там, 105 років тому:

«Польский, армянский, финский и прочие вопросы - все это вопросы чисто окраинные, то есть второстепенные. Мазепинский вопрос бьет Россию в самую основу ее великодержавности. [...] Начало российской великодержавности положило 8 января 1654 года присоединением Малой Руси к Московскому государству. [...] И вот теперь мазепинское движение [...] пытается разрушить великодержавность России. Вот где наша самая большая опасность” (Киевлянин,17.ХІ.1911, № 318, статья "Где главный враг?").

Якщо є сумніви в тому, чи адекватно наведена цитата, то ось ТУТ ви знайдете цей номер газети і зможете самостійно, не поспішаючи прочитати її. В цій статті українці і білоруси називаються "інородцами". Цікаво, чи не так? І це ті, які із покоління в покоління говорять "ми адін народ!" Це ще один переконливий доказ, що немає сенсу звертати уваги на офіційні заяви. Ми маємо оцінювати ситуацію "між рядками". Кажуть, що між рядками пусто. Наразі, це не той випадок.

Тоді свідомих українців називали "мазепинцями". Тепер їх називають "бандерівцями". Заміни "мазепинців" на "бандерівців" і не помітиш, що статті більше ста років. 

Але ви звернули увагу, чому ж таки Україна (Мала Русь) така надважлива для Московії? Її "вєлікодєржавіє" почалося з приєднання Малої Русі (нині Україна) до Московської держави. Не до Великої Русі, а просто до Московської держави. Московія не мала героїчного минулого. Це просто колишній улус Золотої Орди. А ось Мала Русь (тоді просто Русь) тримала в острасі Балкани, Візантію. А вони рахувалися із Руссю. Тоді, коли Русь славилася своїми військовими походами, на території майбутньої Москви квакали жаби - болота є болота. І жодної слави. А тут такий фарт! Богдан Хмельницький, який навішав люлєй Польщі, сам прийшов, щоб з'єднатися з "братами-православними". Про це він пізніше пошкодував. Але то було потім. 

До 1654 року не було ніякого "вєлікодєржавія". А потім з'явилася. І ще одна цікава деталь. У 1954 році святкували 300 років ВОЗ'ЄДНАННЯ України та Росії. Але в статті монархічної газети сказали так, як воно і було: "прісоєдінєніє". А це різні речі.

А тепер давайте подумаємо логічно, куди подінеться "російскоє вєлікодєржавіє", якщо мазепинський/бандерівський рух переможе? Що буде, якщо Україна відмежується повністю від Росії? 

І що ж то за "Вєлікая Кієвская Русь" без Києва? Не буде Києва у сфері впливу, як же пояснити своїм холопам, що "їхній" князь Володимир Великий охрестив Русь в колишній столиці, яка, наразі, жодним чином не підвладна Москві? Москва монополізувала історію Русі і вважає, що тольки вона є її правонаступницею. І жодним чином не вигідна думка, що сучасні українці і є тими русичами, русинами і справжніми спадкоємцями та правонаступниками Київської Русі. Але куди від правди подітися?