Нещодавно стояв біля офісу, де я працюю, чекаючи, коли його відкриють і читав на планшеті один із останніх номерів газети "Слово Просвіти" за 2013 рік. Тема статті була про Голодомор-геноцид українців 1932-1933 років. Як раз за день до цьогорічної трагічної річниці. Підійшов колега й запитав,
що читаю. Я відповів. Глузу у відповідь не було, але якось перейшли до того, що дало мені висловити думку, в чому біда нашої держави. Я сказав: "Проблема в тому, що у нас в країні немає державної ідеології. В СРСР була ідеологія. Дурна. Безглузда. Але була. У нас, на жаль немає ЖОДНОЇ ідеології. І в цьому велика біда".
що читаю. Я відповів. Глузу у відповідь не було, але якось перейшли до того, що дало мені висловити думку, в чому біда нашої держави. Я сказав: "Проблема в тому, що у нас в країні немає державної ідеології. В СРСР була ідеологія. Дурна. Безглузда. Але була. У нас, на жаль немає ЖОДНОЇ ідеології. І в цьому велика біда".
Вважаю, що Україну, как самостійну державу врятує тільки український націоналізм. УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ. І тільки. Це і є та ідеологія, якої так невистачає нашому суспільству.
Ідеолог українського націоналізму Дмитро Донцов якось сказав: “Націю може врятувати народження нової психології переможців, а не вічний стогін скривджених рабів та сльози». Грошей завжди буде невистачати, їх завжди буде мало. В політиці завжди будуть покидьки. Але їх ніким буде замінити, якщо наше українське громадянське суспульство буде лише стогнати та плакати, та нічого не робити. Вже зараз треба в нашому громадянському супільстві зрощувати кадри, які змогли б замінити оту всю шваль, яка бруднить славне ім'я українців, України та її історію.
Немає коментарів:
Дописати коментар